ЯК НАМАЛЮВАТИ МІСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ: 4 КРОКИ (ІЗ ЗОБРАЖЕННЯМИ) — ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

Малювання міського пейзажу може здатися складним, але насправді це досить просте завдання — виконайте чотири кроки нижче, щоб навчитися реалістично малювати міський пейзаж. Накресліть лінію, щоб зобра

Малювання міського пейзажу може здатися складним, але насправді це досить просте завдання — виконайте чотири кроки нижче, щоб навчитися реалістично малювати міський пейзаж.

Кроки

1. Накресліть лінію, щоб зобразити обриси будівель. Просто використовуйте прямі лінії вгору і вниз, формуючи будівлі різного розміру. Спробуйте спроектувати будівлі по-різному, інакше ваше місто буде досить нецікавим.

2. Додайте другий шар будівель перед першим. Це додасть вашому мистецтву панорамного та глибинного ефекту. Тільки будьте обережні, щоб зробити малюнок пропорційним. Якщо ви помилилися, обережно стріть його, щоб не забруднити інший рядок.

3. Пофарбуйте будівлі ззаду світлішим сірим тоном, ніж той, що використовується спереду. Небо має бути намальоване так, ніби світало. Якщо ви вирішили додати більше рядів будівель, пам’ятайте, що чим далі вони будуть на горизонті, тим світлішим повинен бути сірий відтінок.

4. Додайте такі деталі, як випадкові вогні на будівлях. Використовуйте прямокутники та квадрати для формування вікон. Намалюйте кілька вікон для більших будівель, створюючи враження, що це квартири. У випадку зі складами та іншими подібними спорудами не додавайте вікна.

Поради

• Малюйте легкими штрихами, щоб у разі помилок стирати.
• Додавання простого кола або скупчення зірок на небі зробить ваш дизайн ще більш реалістичним!
• Додайте сонце та хмари, щоб навколишнє середовище виглядало ще більш реальним.
• Для оформлення будівель використовуйте різні відтінки.

Лемківський король | Збруч

Єпіфаній Дровняк не з власної волі, звичайно, став Никифором Криницьким. Так записали в документах, бо до 1950-х жодні не підтверджували його особу та громадянство. Єдиним свідченням про існування такої людини був запис в церковній книзі греко-католицької парафії – у графі народжених за 1895 рік. Цікаво, що ім’я Єпіфаній він отримав як незаконнонароджений, оскільки в таких випадках побажання матері не враховувалось, а бралося навгад з церковного календаря. Якби Єпіфаній народився де-інде, а не на Лемківщині, невідомо, чи узявся б за малювання. Та що там правдиве Никифорове ім’я та прізвище, якщо навіть Лемківщину після війни було спустошено, спалено і вивезено. Так що погороджуваний усіма мешканець курортної Криниці, людина з втраченим ім’ям та спустошеної землі, не мав ні паспорта, ні батьківщини, ані власного імені. Його самого тричі вивозитимуть. Забиратимуть від гір, залізниць, церков, ікон, зелених барв хвої кудись до щецінських балтійських берегів.

Доцільність Лемківщини була в справжності, але в часи Никифора, та й, зрештою, тепер, перекочувала до пам’яті, міфу, боротьби за ідентичність та фольклорних фестивалів. Та все ж ніякі фестивалі, що проводяться в Україні чи Польщі, не можуть нічого втримати з того, що було щоденним життям багатьох поколінь, а несправедливе виселення цілого українського субетносу та майже цілковите знищення їхньої культури – церков, хиж, усталеного способу життя, – лише посилює у мене це відчуття цілковитої втрати. Лемки залишилися на фотографіях, їхні церкви та хижі – в скансенах, їхня душа – в піснях, поезії Антонича та малюнках Никифора. З середньовічних часів, відколи відбулося розселення уздовж карпатських хребтів, вони утримували мову та побут. З часом ця приваблива територія почала краятися різними державами. Лемки контактували з поляками, словаками, австрійцями, німцями тощо та щораз більше віддалялися від тих, з кого вони вийшли. Українська основа їхньої мови насичувалася граматичними та лексичними формами близьких сусідів, побут облаштовувався згідно з умовами гірського життя. Вони зайшли так далеко в карпатське європейське високогір’я, що з часом дехто з них забув, звідки вони і хто. Цим користалися й користаються. Залишилася мова – сумирно укладена в словники та подекуди збережена в побутовому мовленні старшого покоління. Лемківські пісні, спритно перероблені під попсу, втрачають первинний мелос, зате набувають ширшої популярності. Збаламучення лемків протягом тривалого часу позначилося на їхній самоідентифікації: одні з них – проукраїнські, інші вважають себе окремим етносом, ще інші, у Словаччині, – русинами. Лемки надзвичайно мандрівні люди. Вони то переселялися до Воєводини, то пливли до Америки. Існує анекдот про те, що коли Колумб допливав до Карибських островів, то лемки вже поверталися до Європи. Історично цей факт не зафіксовано, але у міфології прижився. Інший історичний міф на межі парадоксу – це розмови про існування лемківського короля, який начебто на рубежі 19 і 20 століть виїхав до копалень Пенсильванії. Короля розшукували, але він наче крізь під землю провалився. Якби це було насправді, то лемківська монархія була б фактом цікавого державного устрою на пограниччі карпатських гірських розломів. Це, звісно, бажане – за дійсне. Але стривайте – один із них таки став королем живопису. Народився цей вельможа рисунку в якійсь стодолі (історія, зрештою, типова), оскільки глухоніма Євдокія Дровняк, завагітнівши невідомо від кого, так і не розкрила таємницю зачаття свого сина. Та, зрештою, хто тією таємницею тоді цікавився? Хіба що господар тої стодоли, в якого вона працювала, та, можливо, її батьки. Але про що в глухонімої довідаєшся? Мама подарувала Єпіфанієві не тільки життя, але й передала деякі фізичні вади. Все-таки він ворушив прирослим до піднебіння язиком, якось вимовляючи певні звуки, і слух у нього не був повністю замурованим. Це приводить до висновку, що ймовірний батько – той, хто спокусився на нещасну, – очевидно, був фізично здоровим. Пізніше висуватимуться різні версії, хто ж міг би бути правдивим батьком Єпіфанія. Хлопець виростав при мамі, яка часто сходила з гір до Криниці у пошуках будь-якого зарібку. Очевидно, малий чеберяв за нею і згодом так прикипів серцем до цього місця, що в дорослому віці вибрав собі за місце робітні. У якому віці він залишився сам і чи були у нього якісь близькі родичі – мені не відомо, але постійне бродіння від хати до хати, де його годували господарі або навіть давали кут, щоби перезимувати, свідчить про покинутість напризволяще. Єпіфаній трохи навчився писати і читати, але звісно, що його мовою, якою він ледво послуговувався, була лемківська говірка. Звісно, він чув німецьку, коли була Австро-Угорщина, і польську, але навіть підписуючи свої малюнки, він подекуди плутає латинську абетку з кириличною. Звідки та від кого пробудився ген творчості та малювання в отому малому тілі з нерозвинутим мовним апаратом? Від якогось часу він щодень малює та йде продавати свої малюнки до Криниці. Чому? Розрахунок логічний – кому з його кревних чи лемків-селян були потрібні ті мальовидла? А відпочиваючі могли для атракції придбати за безцінь мазюкання дивака, просто жаліючи його.

Насправді наївні малюнки Єпіфанія позначені якоюсь особливістю. Якби ж її не було, то львівський митець і колекціонер Роман Турин навряд чи звернув би на них увагу. Від того часу розпочинається битва за Никифора. Спершу потрібно було відділити Єпіфанія Дровняка від його малюнків, тобто фізичну особу від того, що творила його уява та рука. Це було зовсім непросто, тобто відпочиваючі та навіть лемки ніяк не могли втямити, що хтось такий упосліджений може творити щось, що варте уваги. У Львові Турин зацікавлює інших, й акварелі жебрака з Криниці потрапляють на виставку до паризької ґалереї. Турин дожив до 1979 року і, вочевидь, усе добре пам’ятав. Чи залишив які-небудь спомини? Взагалі, життя самого Єпіфанія минало перед очима багатьох. Це не така вже давня історія, тим паче, що польські документалісти почали фільмувати та фотографувати митця за життя. Уважається, що найкращий період Дровнякової творчості – це час 1920–1930-х рр. Пізніше, тобто у 50–60-ті, це вже інший Никифор, розбалуваний увагою, грошима, опікою, повторюваністю мотивів, бо після світового визнання та пропаганди у ПНР польського самородка багато хто кинувся скуповувати праці Никифора, і тоді пішов творчий потік. У нього з’явився банківський рахунок, зберігалася чимала сума – майже дев’яносто тисяч злотих. Для Никифора було придбано авто. Здається, навіть був шофер. Цього криницького дивака відкривали й передвікривали. Після Романа Турина і паризької виставки 1932 року частина акварелей потрапляє до рук римо-католицького священника і колекціонера Єжи Вольфа, який у 1938 році публікує статтю «Малярі наївного реалізму в Польщі. Никифор». У статті автор пригадує своє перше враження від акварелей Никифора, побачених у Парижі. Вольф роздумує про кольористику й інші специфічні елементи Никифорового малярства, і приходить до висновку, що таємниця Никифора не в ньому, вона поза ним. Далі – подружжя Банахів, Елла та Анджей, видають у 1957 році книжку «Никифор, майстер з Криниці». Після чергового «відкриття» Никифора Банахами їм вдається зорганізувати ще одну виставку в Парижі. Ідея Анджея Банаха полягала у тому, щоби саме в Парижі зробити жебрака королем. Відомо також, що Маріян Влосінський, що працював художником у різних міських установах в Криниці, став опікуном в останні роки життя Никифора. Отож-бо, Єпіфанія протягом життя оточувало чимало людей, його відкривали й забували, впускали на нічліг і проганяли, купували з милосердя акварельки й насміхалися з них, співчували йому і погороджували ним. А він залишався королем тут, в них під носом, кожен день сидячи на мурівці, розкладаючи свої фарби, харкаючи на них, щоби розбавити слиною. Його наївність і дитячість співіснувала з упертістю і самозакоханістю. Навколишній світ Никифора був сакральним. Ті, хто спогадує Никифора, кажуть про щоденне відвідування ним церкви та служб Божих. Лемківські дерев’яні церкви, їхні внутрішні оздоби й унікальні ікони, не кажучи уже про біблійні тексти, які Никифор слухав, творили в його свідомості вельми структурований світ. Недаремно біблійні постаті Бога-Отця, Ісуса Христа, Матері Божої вписуються ним в навколишній пейзаж. Зображення Святої родини – Марії та Йосипа, які сидять на двох ослах, що увійшли передніми ногами у якусь річку, котра поділяє малюнок на дві симетричні частини, мабуть, трактувалося мистцем як втеча до Єгипту. Небо наполовину заповнено тривожним помаранчевим кольором призахідного сонця, зблиски якого відбиваються у воді тої річки. Напруга прочитується у тривожному кольорі. Найнесподіванішим малюнком з цього, умовно кажучи, «єгипетського» циклу є зображення Святої родини, тобто втікачів на човні. Тут ми чітко розрізняємо святого Йосипа, що веслує, та Діву Марію з притиснутим до грудей Немовлям. Голови їм удекоровано золотими німбами, знову та ж заграва призахідного сонця, а над ними пролітає літак. Цей літак з сучасного Никифорові світу зовсім збиває з пантелику. Звідки він? Чому Никифор повважав таку сучасну деталь доцільною? Що це взагалі означає? Чи митець хотів нам сказати, що літаком Свята родина дісталася б до Єгипту набагато швидше? Якщо так, то його уява працювала як замок-блискавка, зшиваючи та з’єднуючи цілковито віддалені деталі. Переказують, що починаючи ще з часів австро-угорських, Єпіфаній складав гроші за продаж своїх малюнків. Витрат у нього майже не було: він не мав постійного житла, міг ходити роками в засмальованому одязі, харчувався – хто що дасть; єдине, чого постійно потребував – фарб та паперу, але також міг малювати на тому, що попадало під руки. Отже, він збирав гроші, але австрійські корони знецінилися, злоті знецінилися, німецькі марки також – нарешті злотувки ПНР вдалося зібрати. Коли значну суму було передано до банку, бо перетримував у своїй валізочці чи скрині, Никифор поцікавився, чи там безпечно, коли йому пояснили, що там усе під охороною, то виявив бажання побачити на власні очі. Пішли з ним – а побачивши там охоронця, заспокоївся. Ще один приклад ставлення Никифора до грошей з розповіді однієї лемкині. В тієї жінки пропала корова, і вона попрохала Никифора позичити їй гроші, але він, гугнявлячи, відмовив, сказавши, що має рівний рахунок, тому не хоче його рухати. Недаремно зображення Америки в Никифора – це завжди великий будинок з кількома трубами, з яких валує темний дим, щось на зразок фабрики. Ця фабрика в його уяві – місце, де виробляють долари. Американська валюта тривалий час у лемківській уяві Никифора мала велику цінність. Може, тому, що чимало американських лемків надсилали додому зароблені гроші, та й розрахунки в міжвоєнній Польщі велися також доларом. Чи розділив Никифор участь свого народу в 1947 році? Так, щоправда, він не потрапив до списків вивезення до Радянського Союзу. У цьому випадку йому «поталанило». Три рази Никифора висиляли з Криниці: перший – запідозрівши його у шпигунстві, наче б то він малює плани розташувань для УПА, другий як лемка, а третій як жебрака, що псує міський пейзаж куротного містечка. Їхав з усіма десь на Балтику, але через якийсь час повертався. Як це йому вдавалося? Розповідають, що Никифора до кінця життя не вдалося відлучити від жебрацтва. Навіть будучи уже забезпеченим, він виходив на криницькі вулиці й чіплявся до відпочиваючих. Звісно, що жебракувати привчила його глухоніма мама, але був ще один випадок у його біографії, який варто згадати. Отже, на храмові свята до Криниці допливали сонми жебраків. Хтось із них, побачивши Никифора, оцінив, що це цінний екземпляр для їхнього промислу, – і його залучили. Одного разу він потрапив на жебрацьку учту, бо після празника жебраки збиралися в ресторації вночі. Переодягалися у добротне вбрання і виглядали як пани, а також у калік якимось дивом знову виростали руки і ноги. Господар ресторації під загрозою смерті був попереджений тримати язик за зубами. Так-от, одного разу Никифор побував на такій учті й був подивований тими перевтіленнями. Кажуть, що він навіть просився, аби прийняли його до тієї шайки, але відмовили. Єпіфанія Дровняка польська влада вирішила зробити поляком. Він не перечив, бо добре пам’ятав балтійське узбережжя. Так відбувся ще один парадокс його життя, бо народившись Єпіфанієм Дровняком – помер Никифором Криницьким. З кінця 1980-х до 1993 року тривав суд, щоби визнати Никифора Єпіфанієм, а також що він ніякий не поляк – лише лемко. Внаслідок семирічного переслуховування було встановлено справедливість і на надмогильній плиті додано напис українською – Никифор Єпіфан Дровняк. Може, згорьована лемківська земля й породила Єпіфанія Дровняка для того, щоби, передбачаючи своє зникнення зі світових мап, залишитися бодай його іменем та акварелями. Уже в 1960-ті роки разом зі своїм опікуном Никифор здійснив переліт до Болгарії на морський курорт. Власне з тих вакацій походять мариністичні малюнки, зображення прогулянок на верблюдах, літаки. Коли літак злетів й, набравши висоту, опинився в понадхмар’ї, Никифор запитав, дивлячись в ілюмінатор:

«Це небо?»

«Так», – відповів опікун.

«А де ангели?» – здивувався Никифор.

Не знаю, що відповів опікун, але, можливо, він подумав, що королю дозволено все.

 

 

 

 

05.02.2022

Найцікавіші європейські виставки 2022 року: від Стоунхенджу до Френсіса Бекона

Фото: centrepompidou.fr

Георг Базеліц. Ретроспектива

20 жовтня 2021 — 7 березня 2022

Париж, Центр Помпіду

У 1960-1970-х роках Георг Базеліц відродив німецький експресіонізм, колись засуджений нацистами, і повернув людську фігуру на центральне місце в живописі. Він мав величезний вплив, показавши цілому поколінню німецьких художників шлях до примирення з національною ідентичністю після Другої світової. В Україні його неоекспресіонізм опосередковано вплинув на ряд художників, від Мирослава Ягоди до Олега Голосія. Яскраві твори Базеліца часто використовують перевернуті догори ногами образи, фрагментовані фігури, зсунуті частини тіла — вважається, що цей прийом уособлював протест художника проти соціальних обмежень.

Виставка в Помпіду — це повноцінна ретроспектива шести десятиліть творчості художника. Збудована за хронологією, вона розкриває його творчі періоди, а також представляє найвідоміші хіти: ламані композиції та перевернуті мотиви 1969 року.

Джорджія О’Кіф

23 січня — 22 травня 2022

Базель, Музей фонду Беєлер

Фото: fondationbeyeler.ch

Джорджія О’Кіф зіграла ключову роль у розвитку американського модернізму та пов’язала його з європейськими авангардними рухами початку XX ст. Вона створювала напівабстрактні зображення квітів, знелюднені пейзажі, натюрморти, які стали частиною іконографії американського мистецтва. Твори О’Кіф мали величезний вплив на піонерок феміністичного мистецтва, зокрема, Джуді Чикаго та Міріам Шапіро.

Велика ретроспектива О’Кіф у Фонді Беєлер відображає всі сімдесят років її творчості, від ранніх абстракцій до знакових зображень квітів і пустельних пейзажів південного заходу Америки. Крім творів з музеїв (музей О’Кіф Санта-Фе,Тіссен-Борнеміса, Центр Помпіду, Фонд Беєлер), на виставці будуть представлені роботи з приватних колекцій, рідко доступні для публіки. 

Френсіс Бекон: Людина і звір

29 січня –17 квітня 2022

Лондон, Королівська академія 

Фото: royalacademy.org.uk

Френсіс Бекон, без перебільшень, є одним з найважливіших художників сучасності. У 1940-1950-х, під час абсолютного панування абстракції, він працює у фігуративному ключі, ще й у жанрі портрету. Бекон часто зображав завсідників барів і клубів лондонського Сохо, де любив випити сам. Щоправда, його портрети, хоч і натхненні роботами старих майстрів, аж ніяк не назвеш традиційними. Ще одним захопленням Бекона були тварини: він малював собак і мавп у своєму особливому стилі, що поєднував фантасмагоричність сюрреалізму з аурою старої фотографії. Знакова серія триптихів Бекона об’єднує ці захоплення та досліджує тваринно-тілесне в людині. 

Виставка в Королівській академії присвячена саме пристрасті Бекона до тварин. Експозиція показує художника з несподіваної точки: як сина ірландського коняра, як мандрівника, що любив їздити до Північної Африки та спостерігати за тваринним світом. На виставці будуть картини з усіх основних періодів 50-річної кар’єри Бекона, від перших творів (з тих, що збереглися) до останньої картини. Особливий акцент експозиції: три роботи із зображенням бою биків, які вперше виставлятимуться разом.

Ван Гог. Автопортрети

3 лютого — 8 травня 2022

Лондон, Галерея Курто

Фото: courtauld. ac.uk

Ван Гог створив більше ніж 40 автопортретів усього за чотири роки, з 1886-го по 1889-й — і за ними можна простежити еволюцію творчості художника. Його перші автопортрети 1886 року — реалістичні, виконані в темній кольоровій гамі. Переїзд з Антверпена до Парижа та знайомство з імпресіонізмом і японською ксилогравюрою збагатили його палітру насиченими кольорами. Автопортрети 1887 року, контрастні та яскраві, відображають експерименти художника з дивізіоністською технікою та його фірмовою променистою манерою. У 1888 році Ван Гог їде в Арль — автопортрети цього року більш тьмяні, похмурі, вказують на самотність художника та погіршення його здоров’я. Цю лінію продовжують автопортрети 1889 року, створені у психічній лікарні Сан-Ремі. 

Експозиція Галереї Курто представить близько половини автопортретів Ван Гога, зібраних з різних музеїв і колекцій. Головний акцент виставки — відомий “Автопортрет з перев’язаним вухом.” Деякі роботи з експозиції востаннє висіли поруч у студії художника та ніколи не виставлялися разом.  

Луїза Буржуа: зіткана дитина

9 лютого — 15 травня 2022

Лондон, Галерея Гайворд

Фото: southbankcentre.co.uk

Луїза Буржуа зробила жіноче начало в мистецтві справді величним. У своїх автобіографічних роботах, що є реконструкціями пам’яті, вона часто брала за матеріал тканину — та у неможливий спосіб поєднувала її зі скульптурними принципами. В останні два десятиліття кар’єри Буржуа використовувала у скульптурах власний одяг з різних етапів свого життя. А також постільну білизну та носові хустки — з них вона створювала різноманітні роботи, від монументальних інсталяцій до фігуративних скульптур та абстрактних колажів.

Велика ретроспектива в Галереї Гайворд концентрується саме на роботі художниці з текстилем. Там можна буде побачити понад 90 робіт Буржуа, від середини 1990-х до останніх творів художниці 2010 року.

Дике око

12 лютого — 8 травня 2022

Осло, Музей Мунка

Фото: munchmuseet. no

По-перше, уваги вартий сам музей: найбільша у світі колекція норвезького художника Едварда Мунка переїхала в нову 13-поверхову будівлю у жовтні 2021 року. Новий музей у п’ять разів більший за попередній. Зокрема, у ньому можна побачити три версії іконічної роботи “Крик”. Особлива принада музею — це чудові види на місто та фйорд. 

Крім того, цікава і головна виставка музею 2022 року: «Дике око». У 1930 році 67-річний Мунк тимчасово осліп на одне око, що спровокувало серію абстрактних і символічних творів-видінь. Дослідники його творчості інтерпретують їх як місток між символізмом і сюрреалізмом — двома течіями, що досліджують ідею несвідомого. Традиційно творчість Мунка асоціюють саме із символізмом — тож для висвітлення її сюрреалістичних аспектів твори художника експонуватимуть поруч із роботами Сальвадора Далі, Огюста Родена, Луїзи Буржуа та Пабло Пікассо.

Світ Стоунхенджу

17 лютого — 17 липня 2022

Лондон, Британський музей

Фото: britishmuseum. org

Зведений понад чотири тисячоліття тому, Стоунхендж є однією з найбільш відомих і таємничих пам’яток у світі. Його історія та призначення огорнуті щільним шаром легенд і спекуляцій, але ми й досі мало знаємо про тих людей, що мешкали в “доісторичній” Британії та побудували його. 

Виставка “Світ Стоунхенджу” розповідає про цей час як про період великих ідей, торгівлі та подорожей, базуючись на нових археологічних знахідках. Представлені артефакти (від кам’яних сокир з північноіталійських Альп до металевих знарядь з Ірландії) демонструють налагоджені торгові зв’язки острова з материковою Європою. А родзинкою експозиції стане 3600-річний диск, який вважають найдавнішим зображенням космосу.

Тиціан та образ жінки 

23 лютого — 5 червня 2022

Мілан, Палаццо Реале

Фото: palazzorealemilano

Тиціан малював жінок — не лише як богинь чи мадонн, а й на простих портретах — мабуть, найбільше серед художників італійського ренесансу. Його сміливе використання кольору втілює відмінність між венеційською школою (до якої він належав) і флорентійською, зосередженою не так на кольорі, як на лінії. Жіночі образи Тиціана надихали портрети майстрів різних часів, від Рубенса і Рембрандта до Френсіса Бекона. 

Експозиція в міланському Палаццо Реале представить роботи Тиціана в супроводі творів інших венеційських художників XVI ст. — Тінторетто, Веронезе, Пальма-іль-Веккіо. Виставка також досліджує той особливий статус, який мали заможні жінки у венеційському суспільстві XVI ст.

Повоєнний модерн. Нове мистецтво Британії 1945-1965

3 березня — 26 червня 2022

Лондон, Барбікан

Фото: barbican.org.uk

Період після завершення Другої світової став часом, коли художники намагались осмислити повністю змінений світ. Це був час розгубленості, усвідомлення масштабів катастрофи, але також і сподівань на краще майбутнє. 

Зосереджуючись на “новому” в повоєнному мистецтві Британії, виставка в Барбікані представляє 48 художників і близько 200 картин, скульптур, фотографій, колажів та інсталяцій. Експозиція досліджує теми, які найбільше хвилювали митців: тілесність, запаморочливі міські пейзажі, приватні стосунки та уявні горизонти майбутнього. Окрім провідних британських майстрів (Девід Хокні, Френсіс Бекон, Люсьєн Фройд та інші), є також багато творів художників, які емігрували до Британії, тікаючи від нацизму.

Донателло, Ренесанс

19 березня — 31 липня 2022

Флоренція, Палаццо Строцці та Національний музей Барджелло

Фото: palazzostrozzi.org

Донателло був революціонером ренесансної скульптури, який відійшов від площинності готики та реанімував античне розуміння об’єму. Він також використовував новітні на той час відкриття математики та архітектури, що розквітли у Флоренції XV ст.

Виставка Палаццо Строцці та музею Барджелло має на меті реконструювати творчий шлях Донателло, зіставляючи його роботи з шедеврами інших італійських майстрів епохи Відродження (Брунеллескі, Мазаччо, Андреа Мантенья, Джованні Белліні, Рафаель, Мікеланджело). Експозиція зібрала роботи з провідних італійських музеїв, а також з берлінської державної Скульптурної колекції й лондонського Музею Вікторії та Альберта. 

Гауді

12 квітня — 17 липня 2022

Париж, Музей д’Орсе

Фото: musee-orsay.fr

Архітектура та дизайн Антоніо Гауді були надзвичайно сміливими та інноваційними для рубежу XIX-XX століть. За майже п’ятдесят років практики Гауді створив будівлі, тепер відомі в усьому світі. Найвідоміший представник каталонського модерну, він зачарував і надихнув наступні покоління архітекторів, дизайнерів та інженерів. 

Експозиція Музею д’Орсе демонструє студійну атмосферу Гауді, його пристрасть до винахідництва та здатність кидати виклик усталеним нормам. Малюнки, моделі, меблі авторства Гауді говорять про його незвичне відчуття простору та кольору. В організації виставки взяли участь Музей Оранжері та Національний музей мистецтва Каталонії.

59-та Венеційська бієнале

23 квітня — 27 листопада 2022

Венеція

Фото: labiennale. org

Перенесена на рік через локдаун, 59-та Венеційська бієнале має назву «Молоко снів.» Організатори запозичили її з дитячої книги 1950 року сюрреалістичної художниці Леонори Керрінгтон. У центрі уваги бієнале будуть три теми: зображення тіл і їхні метаморфози; відносини людей і технологій; зв’язок між тілами та Землею. 

Україну на бієнале представить галерея The Naked Room з мистецьким проєктом Павла Макова «Фонтан виснаження. Висока вода.» У повноцінному вигляді, з потоками води, проєкт художника досі ніколи не був реалізований. Фонтан Макова пропонує образ виснаження на культурному, економічному і політичному рівнях. А у Венеції, яка повільно йде під воду, його робота набуде нового значення. 

Барбара Крюгер

29 квітня — 28 серпня 2022

Берлін, Нова національна галерея

Фото: smb.museum

Найвідоміші роботи феміністки та концептуалістки Барбари Крюгер — широкоформатні транспоранти та шовкографії з трафаретними слоганами, що критикують консьюмеризм “рейганоміки”. Її роботи, експоновані в берлінській Новій національній галереї, обережно інтегровані у простір, створений видатним архітектором Місом ван дер Рое. Яскраві кольори (червоний, чорний, білий), які використовує Крюгер, контрастують зі стриманою архітектурою будівлі. Окрема текстова інсталяція займе цілий поверх галереї: художниця створила її спеціально для цієї виставки.

Мондріан

5 червня — 9 жовтня 2022

Базель, Музей фонду Беєлер

Фото: fondationbeyeler.ch

Один з ключових представників європейського авангарду Піт Мондріан спрямував рух живопису від фігуративу до абстракції. На його ранню творчість сильно вплинули голландський пейзаж кінця XIX ст., символізм і кубізм. Але на початку 1920-х він почав малювати цілком нерепрезентативні роботи, що складалися виключно з прямих чорних ліній на білому тлі та трьох основних кольорів (синій, червоний, жовтий).

До 150-річчя від дня народження Мондріана Фонд Беєлер представить експозицію, що має на меті дослідження стилістичної еволюції художника. Окремі розділи виставки будуть присвячені його улюбленим мотивам: вітрякам, дюнам і морським пейзажам, садибам, рослинам у різних стадіях абстракції.

Документа 15 

18 червня — 25 вересня 2022

Кассель

Фото: universesart

Документу вважають найбільш інтелектуальною подією у сфері сучасного мистецтва. Її проводять раз на 5 років, а тому професіонали та поціновувачі контемпорарі вже бронюють квитки у Кассель. 

Кураторами Документи 15 став індонезійський колектив ruangrupa, який вирішив максимально задіяти художників з незахідного контексту. Відмежовуючись від західноцентричної парадигми, куратори навіть представили імена учасників не в алфавітному порядку, а за часовими поясами. Загальна ж концепція виставки будується навколо ідеї суспільного надбання та спільного використання ресурсів.

15 идей для детского сада открытий

Представлен Национальной ассоциацией ландшафтных специалистов совместно с  

Лаура Гаскилл

Игры на открытом воздухе обеспечивают детям физическую активность и свежий воздух, поощряют любовь к природе и творчеству и даже могут помочь развить навыки решения проблем. Но средний большой квадрат травы, хотя и отлично подходит для футбольных матчей, не вдохновляет маленьких, ищущих приключений.Если у вас есть место, подумайте о том, чтобы добавить несколько соединенных уголков и закоулков, предназначенных для возбуждения любопытства и поддержки воображения. Вот 15 идей для начала: от журчащих ручейков и игровых лужаек до домиков фей.

1. Уличная классная доска. Большая классная доска, висящая на заборе или наружной стене, может занять детей. Хотите попробовать что-то немного другое? Вместо этого повесьте оргстекло и позвольте детям рисовать на нем моющейся темперой и кремом для бритья — вы можете сразу все вымыть из шланга, чтобы использовать оргстекло столько раз, сколько захотите.

2. Сенсорный стол с тенью. Если у вас есть дошкольники, вы, вероятно, заметили сенсорный стол в школе вашего ребенка — эти столы высотой с ребенка предназначены для заполнения водой, песком или другими материалами (например, сушеными бобами), в которые детям будет приятно засовывать свои маленькие ручки. . Поставьте стол в затененном месте или используйте зонтик, чтобы защитить малышей от солнца во время игры. В жаркие дни попробуйте положить большие куски льда, окрашенного пищевым красителем, в грунтовые воды и дайте детям поиграть с ним, пока он тает.

 

Фото Island Waterscape & Design Ltd

 

3. Ручей бурлящий. Небольшое количество проточной воды поможет вам почувствовать себя на заднем дворе далеко от цивилизации. Шум бегущего ручья, ощущение прохладной воды на горячих ногах и любопытных руках радуют и взрослых, и детей. Просто помните, что с маленькими детьми дома любые игры с водой должны находиться под присмотром — даже на очень мелководье, как показано здесь.

 

Фото Хелен Роуз Уилсон Садовый дизайн

 

4.Ступеньки из пеньков. Пни из натуральных деревьев — это сказочный аксессуар для детей на заднем дворе. Выровняйте их, чтобы получилась извилистая каменная дорожка, или обведите их кругом, чтобы получилась зона отдыха. Небольшие кусочки дерева — отличная ступенька для очень маленьких детей.

5. Сад бабочек. Очаруйте детей, привлекая гусениц и бабочек в свой двор, сажая молочай, эхинацею пурпурную и другие растения, удобные для бабочек.

 

Фото Эшли Кампер Фото

 

6.Играй на лугу. Конечно, обычная трава — это хорошо, но если вы устали от кошения, почему бы не попробовать что-нибудь другое? Некоторые напочвенные покровы могут обеспечить мягкую, упругую поверхность, по которой детям нравится бегать, и они требуют минимального скашивания или вообще не требуют его.

Если вы хотите сохранить траву, подумайте о том, сколько лужайки на самом деле используют ваши дети — может подойти небольшой участок, оставляющий больше места для других творческих элементов, таких как вода, песок и съестные припасы.

 

Фото Мэтта Килберна

 

7.Уличная доска с зацепками для скалолазания. Это не обычная стена из классной доски — эти маленькие отверстия на самом деле предназначены для скалолазания. Просто следите, чтобы дети не рисовали внизу, пока другие дети карабкаются!

8. Игровая площадка для грузовиков. Любой пустой участок в саду можно довольно легко превратить в «рабочую зону» для игрушечных грузовиков; просто оставьте участок земли голым и бросьте несколько грузовиков и инструментов для копания.

 

Фото The Brickman Group, Ltd.

 

9.Съедобные грядки с манящими дорожками. Дети с удовольствием едят овощи, когда помогают выращивать их на заднем дворе. Выращивание смеси забавных съедобных растений (например, сахарного горошка и мяты), мягких и приятных на ощупь растений (например, бараньих ушей) и свежих цветов, предназначенных для срезки, означает, что в саду всегда найдется что-то интересное.

Поставьте поблизости детские лейки и проложите четко обозначенные дорожки, чтобы дети знали, где можно ходить (а где нельзя).

 

Фото The Pond Gnome

 

10.Садовое искусство. Красочные скульптуры и статуи, спрятанные в укромных уголках сада, радуют детей. Дети также могут принять участие в украшении сада, раскрашивая камни и делая маркеры для растений.

11. Природная игровая площадка. Небольшая выкопанная площадка, заполненная песком и окаймленная натуральным камнем, представляет собой привлекательную игровую площадку для маленьких детей. Добавьте другие найденные природные элементы, такие как бревна и щепки, а также пластиковых животных, чтобы завершить сцену.

12.Песчаная яма сейчас, овощная грядка позже. Это такая умная идея, если вы не хотите навсегда зацикливаться на песочнице на заднем дворе: постройте приподнятую грядку для овощей и вместо этого засыпьте ее песком. Когда ваши дети подрастут, вы можете вывезти песок и заполнить грядку землей.

 

Фото Plan-it Earth Design

 

13. Сказочный домик. Маленькие дети очарованы другими мелочами, и идея садового домика для фей может быть особенно привлекательной.Вы можете купить их, но может быть интереснее (и, безусловно, более экономично) сделать их самостоятельно, используя натуральные материалы.

 

Фото Уитни Лайонс

 

14. Дом на дереве швейцарской семьи Робинзонов. Вдохновите на творческие игры с деревенским домиком на дереве, созданным для приключений на свежем воздухе. Этот был создан из обрезков древесины и включает в себя ведро на шкиве — идеально подходит для передачи секретных сообщений и других вещей тем, кто находится в доме на дереве.

15. Развлекательная зона походного типа. Классическое место для костра и стол для пикника — это место, где собирается вся семья. Такое непринужденное, уютное пространство на свежем воздухе делает более привлекательным обед на свежем воздухе в хорошую погоду или после ужина вернуться на улицу, чтобы выпить и попеть у пылающего костра. Просто имейте в виду, что пепел остается горячим в ямах для костра в течение довольно долгого времени, поэтому держите детей подальше, даже если с момента последнего костра прошло много времени.

 

Еще от Houzz

Приготовьте детский стол, чтобы дети могли играть

Костровые ямы для сбора всей семьи

Вдохновляющие детские пространства — внутри и снаружи

Удобный для детей ландшафтный дизайн для безопасного развлечения

Независимо от того, есть ли у вас дети сейчас или вы планируете их иметь в будущем, вы должны убедиться, что ваш ландшафтный дизайн учитывает безопасность в той же мере, в какой он учитывает то, как ваши дети будут использовать космос.В конце концов, как семья, которая любит проводить время на свежем воздухе, вы хотите, чтобы они хорошо и безопасно развлекались с вами или их друзьями.

Конечно, вечно маленькими они не останутся. Это означает, что вам также нужен ландшафтный дизайн, который будет соответствовать их росту. Вы не хотите беспокоиться о том, что сделаете плохой выбор дизайна сейчас, что в конечном итоге приведет к разочарованию в будущем.

Разумный выбор ландшафтного дизайна заднего двора, который будет нравиться вашим детям с самого раннего возраста и до подросткового возраста, поможет всей вашей семье максимально эффективно использовать ваше открытое пространство.Мы собрали множество идей, которые помогут вам создать удобный для детей пейзаж, который будет расти вместе с вашими детьми.

 

Идеи ландшафтного дизайна для самых маленьких

Когда дети маленькие, при планировании ландшафта необходимо учитывать некоторые особенности. Вы не только хотите, чтобы они могли наслаждаться пространством, но вы хотите, чтобы они были в безопасности. Вот некоторые ключевые моменты, которые следует учитывать с точки зрения безопасности и удовольствия.

Безопасность превыше всего

Будучи родителем (или будущим родителем), безопасность стоит на первом месте, особенно с малышами. Некоторые дополнения, которые могут помочь сделать ваш ландшафт более безопасным, включают в себя добавление забора вокруг собственности, обеспечение того, чтобы на вашей террасе были ворота, которые могут закрываться и запираться, и добавление перил на любые участки на территории, где есть ступеньки.

Многие люди не осознают, что в выборе растительного материала есть еще и фактор безопасности. Часто, когда мы работаем с семьями, в которых есть маленькие дети, они просят нас избегать растительного материала, который может привлечь множество пчел и других жалящих насекомых, или, по крайней мере, помнить о том, где размещать цветущие растения.Семьи с маленькими детьми также могут захотеть держаться подальше от растений с шипами или, опять же, помнить о том, где они находятся. Вы бы не хотели, чтобы колючий розовый куст находился рядом с детской игровой площадкой.

С оттенком

Когда дети маленькие, мама и папа на улице, когда они есть. Это часто означает, что они хотят теневое место, чтобы сидеть и смотреть, как играют их дети. Тень может быть достигнута с помощью структурного дополнения, такого как пергола или павильон, навес или даже просто стратегически размещенный зонтик на вашем столе в патио.Деревья также отлично подходят для тени, хотя им, очевидно, потребуется больше времени, чтобы вырасти и выполнить вашу цель.

Добавление игровых площадок

Включение игровых площадок в ландшафтный дизайн заднего двора, подходящего для детей, также может сделать пространство более интересным для ваших малышей. Представьте, что вы находитесь на свежем воздухе, готовите семейный ужин на летней кухне, пока ваши дети играют на ближайшем игровом комплексе. Это отличная возможность для всех побыть на свежем воздухе.

Конечно, их игровая площадка не обязательно должна быть просто качелями.Вы можете проявить творческий подход к своему ландшафтному дизайну и добавить валуны для лазания или, может быть, даже домик на дереве, в котором дети будут играть, когда подрастут.

Думая о хранении

Кажется, что когда дети маленькие, места для хранения на заднем дворе предостаточно, и вам, возможно, придется подумать о некоторых вариантах хранения игрушек, спортивного инвентаря, велосипедов и многого другого. Сарай на заднем дворе может стать хорошим дополнением к вашей собственности, предоставляя вам место, где можно аккуратно спрятать эти предметы, когда они не используются.

Кроме того, если у вас есть бассейн, вы также можете подумать о домике у бассейна для хранения всех тех игрушек и плавсредств, которые приобретут ваши дети. Домик у бассейна также может включать в себя место для раздевалки, чтобы дети могли надеть купальные костюмы (или снять их), не бродя по дому. Это дополнение будет оценено по достоинству, когда дети подрастут и у них будут друзья, чтобы поплавать (и им нужно место для переодевания).

Добавление складских помещений поможет и вам, когда дети вырастут.В конце концов, вам все равно придется хранить велосипеды, игрушки для бассейна и спортивный инвентарь для детей старшего возраста.

Идеи ландшафтного дизайна для детей старшего возраста

Хотя вы, возможно, хотели бы, чтобы они были маленькими, ваши дети будут продолжать расти, и их потребности будут меняться. Вот почему вы также должны заранее подумать о том, как ваш ландшафт может быть адаптирован для ваших детей старшего возраста. Вот некоторые моменты, которые следует учитывать.

Создание зоны «тусовки»

Когда ваши дети подрастут, если вы хотите, чтобы ваш дом был «местом для тусовок», вам придется подумать о том, как ваш дружелюбный к детям ландшафт может понравиться ребенку старшего возраста.Например, если в вашем открытом павильоне также есть аудио- и видеооборудование, вы можете быть уверены, что ваши дети-подростки захотят проводить вечера кино в вашем доме. Им также может понравиться сидеть на улице со своими друзьями, если они могут слушать свою любимую музыку. Другие «зоны для отдыха», где ваши дети могут наслаждаться отдыхом с друзьями, включают костровище, открытый камин или летнюю кухню — конечно, с большим количеством закусок!

Поощрение занятий спортом на заднем дворе

Если у вас есть ребенок, который любит активный образ жизни, вы также можете привить ему любовь к спорту прямо у себя во дворе! Подумайте о том, чтобы добавить лужайку для гольфа для вашего юного игрока в гольф или баскетбольную площадку, где он сможет отрабатывать свои пенальти. Мы даже построили стартовые блоки в бассейне клиента, чтобы его юные пловцы могли тренироваться!

Присмотр за детьми старшего возраста

Хотя есть склонность думать о безопасности с точки зрения маленьких детей, вы, очевидно, хотите, чтобы ваши дети постарше тоже были в безопасности. Конечно, вы не беспокоитесь о том, что они упадут в бассейн или спустятся по лестнице, как если бы вы были с малышом. Вместо этого вы беспокоитесь о том, чтобы они сделали правильный выбор. Это может означать, что на ваших кухонных шкафах установлены замки для безопасного хранения алкоголя.

Это также может означать, что вы по-прежнему можете видеть их из своего дома, не заставляя их чувствовать, что вы полностью вторгаетесь в их частную жизнь. Этого можно достичь с помощью продуманно спроектированных точек обзора изнутри дома и на открытом воздухе, с мягким ландшафтным освещением, обеспечивающим видимость в любое время.

 

Работа с ландшафтным дизайнером, который думает наперед

Убедиться, что ваши идеи ландшафтного дизайна, подходящие для детей, объединяются таким образом, чтобы вы действительно могли максимально проводить время на свежем воздухе с семьей, можно добиться, работая с ландшафтным дизайнером, который думает наперед.

Хороший ландшафтный дизайнер будет думать не только о том, как вы будете использовать пространство в ближайшие год-два, но и о том, как вы будете использовать его в течение многих лет.

В Earth, Turf, & Wood мы всегда заранее думаем о том, как вы могли бы использовать свой ландшафт в будущем. Это потому, что мы планируем не только сегодня, но и завтрашние воспоминания. Мы знаем, что потребности вашей семьи будут меняться по мере роста ваших детей. Мы хотим, чтобы вы получили максимальную отдачу от своего пространства, независимо от возраста или стадии развития ваших детей.

Если вы хотите обсудить идеи ландшафтного дизайна для вашего дома в Гаррисберге, Ланкастере, Йорке, Херши или Рединге, Пенсильвания, свяжитесь с нами для бесплатной консультации .

Десять фактов о ландшафте Маунт-Вернон · Маунт-Вернон Джорджа Вашингтона

Джордж Вашингтон проявлял большой интерес к ландшафтному дизайну и архитектуре на протяжении всей своей взрослой жизни. Узнайте, какие факторы повлияли на ландшафт Маунт-Вернон.

1. Джордж Вашингтон изменил ландшафт Маунт-Вернон после возвращения домой со службы во время Войны за независимость.

19 августа 1776 года, незадолго до столкновения с основными силами британской армии, Джордж Вашингтон написал письмо своему управляющему землей, предписывая посадить рощи по обе стороны от дома. Это первый письменный отчет о ландшафтном дизайне в Маунт-Вернон. Вашингтон провел следующие восемь лет вдали от своего любимого дома, завоевав независимость от Британской империи.

Через год после возвращения домой с войны за независимость Вашингтон обратил внимание на улучшение ландшафта, окружавшего его загородную резиденцию. Он знал, что многие посетят его дом, и хотел, чтобы эти посетители были впечатлены увиденным. В 1796 году он написал своему управляющему фермой о визите домой из Филадельфии: «Во время моего пребывания в Маунт-Вернон я ожидаю там много гостей, и самого респектабельного рода, поэтому нам было бы приятно найти все в порядке. Позже в том же году Вашингтон писал своему племяннику: «Я ожидаю, что мой дом будет переполнен гостями… так как министры Франции, Великобритании и Португалии последовательно собираются быть здесь — помимо других незнакомцев».

Вашингтон обратился к садоводческим словарям и календарям, написанным Филипом Миллером, главным садовником в Chelsea Physic Garden в Лондоне, а также к словарям по садоводству и ботанике, составленным садоводами Томасом Маве и Джоном Аберкромби. Эти публикации и книга по дизайну, написанная архитектором и ландшафтным дизайнером Бэтти Лэнгли, предоставят Вашингтону информацию, необходимую ему, чтобы отказаться от формальности ранних колониальных пейзажей и создать новый натуралистический стиль, который понравится его семье и его многочисленным гостям.

2. На новый ландшафт Маунт-Вернон сильно повлиял британский ландшафтный дизайн.

Вашингтон обратился к книге английского архитектора и ландшафтного дизайнера Бэтти Лэнгли « Новые принципы садоводства», опубликованной в 1728 году, как к учебнику. Лэнгли утверждал, что продемонстрирует планировку и посадку элементов ландшафта «после более величественной и сельской манеры, чем это было сделано раньше».

Лэнгли был сторонником натуралистического пейзажа, живописного стиля, модного в Англии.В январе 1785 года Вашингтон приступил к изменению ландшафта Маунт-Вернон в более натуралистическом стиле, отказавшись от прежней геометрической планировки. Дороги и стены были удалены, а сады и ландшафты были изменены.

Подробнее:  Бэтти Лэнгли и новые принципы садоводства

3. Площадка для боулинга — центральный элемент ландшафтной композиции Вашингтона.

В 1792 году, когда Вашингтон был президентом в Филадельфии, он возобновил интерес к ландшафту, окружающему его дом, и купил 210 растений 106 сортов в питомнике Джона Бартрама в Филадельфии.Эти растения прибыли в Маунт-Вернон с запиской для садовника, содержащей самые подробные инструкции по улучшению ландшафта Вашингтона.

Большое разнообразие растений предназначалось для создания 6 овалов на западной лужайке, «два больших овала и на концах четыре маленьких». Растения в овалах располагались по высоте: «Самые высокие всегда ставили ближе к середине, позволяя им больше опускаться в карлики к внешним частям». Единственным исключением из этого правила были большие овалы, где на каждом конце можно было посадить два более высоких дерева.В соответствии с натуралистическим ландшафтным дизайном каждого овального элемента Вашингтон дал указание, что «в посадке нельзя соблюдать никакой регулярности».

Подробнее: План горы Вернон Сэмюэля Вона 1787 года

4. Вашингтон тщательно обрамил вид на реку Потомак.

Большинство плантаций было расположено на берегу реки, потому что путешествие по воде было лучшим и самым надежным способом доставки товаров на рынок. Тем не менее, немногие поместья имели столь же впечатляющий вид и получили столько блестящих описательных отзывов, как вид с горы Вернон через реку Потомак.Сам Вашингтон писал: «В Соединенных Штатах нет поместья, расположенного более приятно, чем это». Двухэтажная площадь с 30 виндзорскими стульями была идеальным местом для отдыха посетителей и наслаждения прекрасным видом. Британский архитектор Бенджамин Генри Латроб писал: «К востоку от особняка природа расточала великолепие, и искусство не вмешивалось, но выставляло ее в выгодном свете… Внизу по крутому склону густо посажены деревья и кустарники. Они расположены так низко, что не мешают обзору, а лишь служат приятной границей перспективы за ее пределами.

Рисунок Латроба 1796 года представляет собой редкий, интимный вид семьи Вашингтон на площади и проблеск великолепной перспективы. Посетитель восемнадцатого века Джон Хантер записал в своем дневнике, что «Расположение Маунт-Вернон по своей природе является одним из самых приятных в мире, и что делает его еще более приятным, так это невероятное количество шлюпов, которые постоянно плывут вверх и вниз по реке. ».

5. Лес был питомником Вашингтона.

Когда Вашингтону понадобились деревья и кустарники для посадки своего нового ландшафта в Маунт-Вернон, ему не нужно было идти дальше окружающего леса.

12 января 1785 года Вашингтон записал в своем дневнике: «Дорога к моему Мельничному болоту, где работали мои собачьи бегущие руки, и к другим местам в поисках тех деревьев и кустарников, которые мне понадобятся для моих прогулок, рощ, и пустыни». Во время своего первого путешествия по мечению деревьев он нашел вяз, ясень, клен, тополь, сассафрас, кизил, бахрому и редбуды. С января 1785 года до середины 1786 года его дневники полны его исследований растений и подробностей о его достижениях в области ландшафтного дизайна.Он посадил осины вдоль змеиных участков; кизил, клен, тополь, шелковица в кустарниках; и вагоны сосны Вирджинии в дикой местности. Волнение Вашингтона своим прогрессом видно из его дневниковых записей, и с большим удовлетворением он записал 3 марта 1785 года: «Большую часть дня я занимался обрезкой и формированием молодой плантации деревьев и кустарников».

6. Некоторые из самых простых элементов — газон и гравийные дорожки — требовали наибольшего труда в уходе.

В номере The Universal Gardener and Botanist (1787) газоны превозносились как «дополняющие величие сада и красоту особняка», что, безусловно, делает площадка для боулинга в Маунт-Вернон. Прогулки по гравию хвалили как «великолепные украшения для сада, а также самые полезные виды прогулок для обычных прогулок». Но оба требовали еженедельного обслуживания, в Маунт-Вернон эту работу обычно выполняли порабощенные люди.

Газоны нужно было косить раз в неделю.Перед стрижкой газон утыкался длинными коническими гибкими шестами длиной от 15 до 18 футов, которые катили по земле. Целью шестов было «сломать и разбросать червячки». Неприглядными считались земляные холмики, оставленные червями. Если газон был влажным, предлагалось прикатывать газон деревянным катком, чтобы рассыпанная земля прилипала к катку «и делала поверхность совершенно чистой». Стрижка будет происходить не реже одного раза в неделю с использованием косы. Иногда использовались каменные валики, «чтобы плотно прижать все неровности, чтобы сохранить твердую, ровную и гладкую поверхность.Точно так же гравийные дорожки требовали еженедельного сгребания и укатывания. Прокатку следует повторять «до тех пор, пока поверхность не станет идеально плотной, твердой и гладкой; и если после первого ливня вы еще раз хорошенько прокатите его, он затвердеет, как скала». Нанятые Вашингтоном садовники часто фиксировали уборку, подметание и сгребание гравийных дорожек в саду. В течение года добавляли новый гравий.

7. Вашингтон создал парк оленей, чтобы вдохновлять и развлекать свою семью и гостей.

Когда Вашингтон изменил ландшафт Маунт-Вернон после Войны за независимость, он планировал разместить парк оленей между Особняком и рекой. В октябре 1785 года он записал, что «измерил землю, которую я намеревался оградить для загона, и обнаружил, что она составляет 1600 ярдов». Затем ему понадобился олень. Он планировал заселить загон английскими и местными оленями, а также получил оленей от нескольких своих друзей. Бенджамин Огл прислал шесть оленят из своего парка английских оленей.Расположенный в естественной среде парк оленей был призван вдохновить и обновить социальное и психологическое благополучие семьи Вашингтон и их гостей.

Загон пришел в упадок во время длительного отсутствия Вашингтона во время войны. В 1792 году олений парк снесли, а на его месте построили змеевидную стену. В августе того же года он написал Ричарду Чичестеру: «У меня есть дюжина оленей (некоторые из которых относятся к обычному виду), которые больше не содержатся в загоне, созданном для них, а гуляют в моем лесу и часто проходят мимо моего внешнего вида. изгородь.Вашингтон никогда не охотился на оленей для своего стола и не позволял охотиться на оленей на своей территории.

Узнайте больше: Маунт-Вернон Дир-Парк в Вашингтоне

8. Вашингтон использовал стены ха-ха, чтобы отделить разные части поместья.

На большинстве плантаций естественный вид может быть легко разрушен из-за ограждения, необходимого для того, чтобы держать сельскохозяйственных животных подальше от дома и сада. Решение Вашингтона состояло в том, чтобы использовать стены ха-ха, характерную черту британского натуралистического ландшафтного дизайна.Стена ха-ха представляет собой затонувшую стену с торфяной канавой со стороны пастбища. Стена служила для безопасного содержания домашних животных на пастбище, но их граница была скрыта. Когда посетитель отвел взгляд от Особняка, он увидел пасторальную сцену с пасущимися вдалеке животными, но стена не прерывала вид за ее пределами.

Вашингтон построил три стены ха-ха в 1785 году. Они были расположены к северу и югу от восточной лужайки, а еще одна была построена к западу. Четвертая змеевидная стена ха-ха была построена позже, прямо к востоку от дома, после того, как загон, построенный для оленей, пришел в упадок.Стены ха-ха не только добавляли природной красоты ландшафту Маунт-Вернон, но и отделяли рабочую ферму от жилой зоны семьи или площадок для отдыха, которые Вашингтон создал для развлечения своей семьи и гостей.

9. Пейзаж в Маунт-Вернон был спроектирован так, чтобы казаться все более естественным по мере удаления от Особняка.

Вашингтон добился этого эффекта путем наслоения разных сортов деревьев и кустарников в разных точках ландшафта. Рядом с Особняком он посадил рожки акации, которые обрамляли дом и служили экраном между рабочими зонами плантации и жилой зоной семьи. Кустарники, популярная особенность английского ландшафтного дизайна, были посажены по обеим сторонам поля для боулинга, где извилистая дорожка изгибалась внутрь. Самые низкие растения были размещены спереди, а самые высокие — сзади, причем расположение было разработано таким образом, чтобы на каждом растении были видны листва и цветы. Вашингтон посадил в своих кустах акацию, сассафрас, живые дубы и ивы. Там, где лужайка расширилась, Вашингтон разбил пустыню с лабиринтными дорожками внутри. Когда посетители прогуливались по садам, эти зоны давали возможность исследовать и вести частные беседы.

10. Достижения Вашингтона в ландшафтном дизайне получили высокую оценку посетителей Маунт-Вернон, предоставив историкам важную документальную запись о внешнем виде поместья.

Многие посетители записали свою реакцию на ландшафт и сады в Маунт-Вернон, предоставив уникальный отчет о дизайне Вашингтона. В The American Geography (1786) Джедидия Морс сравнил «все это собрание» с «сельской деревней, тем более что земли в этой части расположены в форме английских садов, лугов и травянистых угодий, украшенных маленькие рощицы, круглые заросли и одиночные деревья.

В апреле 1791 года Уильям Лоутон Смит описал «два красивых сада, разделенных гравийной серпантиновой дорожкой». Два года спустя Уинтроп Смит записал, что «различные авеню так же искусно продолжены, как и на ограниченной территории, чтобы обеспечить самые восхитительные прогулки». В 1799 году преподобный Джон Э. Латта был восхищен «великим разнообразием растений и цветов, чудесных по своему внешнему виду, изысканных по своему аромату и радующих глаз».

В том же году Джон Сирсон был так тронут, что написал поэму под названием «Маунт-Вернон, поэма».Он заканчивался следующим стихом:

Усыпанные гравием дорожки, гладкие и очень аккуратные,
И каждая сцена в этом сезоне совершенно завершена.
Полезным садом всегда будут восхищаться,
А что может быть приятнее прогулки на пенсии?

Ландшафтные предпочтения детской больницы детьми и терапевтами

https://doi.org/10.1016/j.ufug.2021.126984Получить права и контент пейзаж больницы.

•

Респонденты оценивали смоделированные изображения и отвечали на вопросы анкеты.

•

Дети и терапевты предпочитали теплые цвета и формы животных.

•

Группы респондентов предпочитали элементы, удобные для детей, и фонтанчики с водой.

•

Терапевты могут быть хорошими представителями для получения информации о предпочтениях детей.

Abstract

Зеленые зоны больниц важны для благополучия и здоровья пациентов, особенно в детских больницах, поскольку дети обычно более чувствительны, чем другие группы общества.Поэтому знание предпочтений пользователей в отношении ландшафтного дизайна больниц важно для максимизации преимуществ зеленых насаждений и достижения желаемых пространств. Это исследование было направлено на изучение взглядов и предпочтений детей и терапевтов на эффективные факторы в ландшафтном дизайне детской больницы с учетом возраста и настроения детей в период их лечения. Для достижения этой цели 60 больных детей и 60 сотрудников больницы (терапевтов) оценили 84 смоделированных изображения и ответили на вопросы анкеты.Результаты показали, что не было существенных различий между предпочтениями детей и терапевтов в отношении ландшафта детской больницы. Обе группы респондентов предпочли теплые цвета. Также среди видов топиариев, дизайнерских стилей и видов оформления пространства дети отдавали предпочтение фигурам животных и мультяшных героев, сочетаниям цветов и газонных трав в грядках, сочетаниям фонтанов с клумбами вместо одних только фонтанов. Они также предпочитали деревья плачущей формы и сочетали формы мебели с растениями.Это исследование показало, что терапевты могут быть хорошими представителями для получения детских предпочтений в отношении факторов ландшафтного дизайна. Кроме того, их можно использовать в таких исследованиях детских предпочтений, когда непосредственная оценка детских предпочтений менее возможна. Таким образом, эти результаты могут помочь архитекторам и дизайнерам создать более подходящие больничные ландшафты для детей.

Ключевые слова

Ребенок

Зеленая зона

Здоровье

Психика

Пациент

Приоритет

Рекомендованные статьиЦитирование статей (0) Publisher by20

Показать полный текст © Elsevier2 0

Показать полный текст

Рекомендуемые статьи

Ссылки на статьи

Ландшафт медицинской помощи детям со сложными заболеваниями

В этом специальном отчете рассматривается растущая подгруппа детей, составляющая медицинский комплекс, и раскрываются масштабы и стоимость использования ими медицинских услуг. Он также исследует, где есть пробелы в управлении уходом, и определяет возможности для улучшения. Этот отчет поддерживается Ассоциацией детских больниц.

Авторы

• Джей Г.Берри, доктор медицины, магистр здравоохранения, Бостонская детская больница, Гарвардская медицинская школа, Бостон, Массачусетс,
• Риши К. Агравал, доктор медицинских наук, магистр здравоохранения, Детская больница Энн и Роберта Х. Лурье в Чикаго, Медицинская школа Северо-Западного университета, Чикаго, Иллинойс
• Эяль Коэн, доктор медицины, магистр наук, Больница для больных детей, Университет Торонто, Торонто, Онтарио, Канада
• Деннис З. Куо, MD, MHS, Детская больница Арканзаса, Медицинский университет Арканзаса, Литл-Рок, AR

Резюме

Дети со сложными медицинскими условиями (СМС) представляют собой важную группу детей с многогранными клиническими и функциональными потребностями, которые могут быть сложными для ведения и лечения в существующей системе здравоохранения.

Хотя стандартного определения медицинской сложности не существует, CMC характеризуют четыре основные области:

1. Хронические, тяжелые состояния здоровья
2. Существенные потребности в услугах здравоохранения
3. Основные функциональные ограничения
4. Высокое использование ресурсов здоровья.

ОМЦ, вероятно, составляют менее 1% всех детей, но на них приходится более одной трети расходов на педиатрическое здравоохранение. На стационарное лечение приходится до 80% затрат на здравоохранение для ОМЦ, и использование больниц для ОМЦ со временем увеличивается.Предполагается, что при более качественном амбулаторном лечении можно было бы избежать некоторого стационарного использования ОМЦ.

Уход за многими ОМЦ в настоящее время является фрагментарным, нескоординированным и обусловлен кризисом с тенденцией к чрезмерному медикаментозному лечению ребенка и недостаточной поддержке семейных опекунов ребенка. В нескольких одноцентровых исследованиях по улучшению качества амбулаторной помощи при ОМЦ сообщается о снижении использования стационарной помощи. Тем не менее, дизайн большинства этих исследований не позволяет ни определить причинно-следственную связь, ни количественно оценить истинную величину экономии средств, связанную с повышением качества медицинской помощи.

Несмотря на то, что передовой опыт не определен, предполагается, что идеальной моделью оказания помощи при ОМЦ является та, которая:

1. Оказывает неотложную помощь в амбулаторных условиях для лечения острых заболеваний
2. Включает как минимум одного поставщика амбулаторных услуг, который всесторонне удовлетворяет неотложные и хронические медицинские, функциональные и психосоциальные потребности
3. Координирует принятие решений всеми участвующими поставщиками медицинских услуг
4. Разрабатывает эффективные упреждающие планы ухода для максимального улучшения благополучия ребенка и заранее предвидит проблемы со здоровьем, которые могут возникнуть

Поскольку большая часть этого вида помощи не обязательно предоставляется во время личных встреч с ОМЦ, она плохо возмещается в большинстве моделей оплаты за услугу.

Реконструкция системы здравоохранения необходима для улучшения экологии ухода за ОМЦ и их семьями.

Влияние окружающей среды на игру и моторное развитие детей

Пейзаж как игровой пейзаж

23

в помещении (Барановский и др., 1993; Киркби, 1984; Ривкин, 1990). Варианты выбора,

возможности для игры, а также возможность создавать и реорганизовывать игровые

настройки являются незаменимыми ценностями в детской игровой среде (Lindholm

1995).Титман (1994) очень четко показал предпочтения детей в отношении игровой среды на открытом воздухе. К качествам окружающей среды, наиболее ценимым детьми

, относятся: цвета в природе, деревья, лесные массивы, меняющаяся топография, затененные участки,

луга, места для лазания и строительства, а также сложные места для

исследования и опыта. Это указывает на то, что у детей есть желание иметь более

сложных, захватывающих и захватывающих игровых сред, чем традиционные игровые площадки, которые им обычно предлагают.

Ривкин (1990) упомянул некоторые специфические качества уличной комнаты, предпочитаемые

детьми. Например, они предпочитают «реальность» физических атрибутов игрушкам

и притворству. Кроме того, символика и образы, которые могут сделать окружающую среду

волшебной во время детской драматической игры, требуют определенного ощущения «местности». Точно так же она подчеркивала, что открытые пространства и формы ландшафтов и предметов часто обладают ассоциативными качествами и придают смысл

детской игре и воображению.Точно так же линии и формы в пейзаже дают

детям представление о пространстве и форме. Например, дети предпочитают

многогранные формы простым и лучше относятся к смягченным краям и

изгибам в пейзаже. Наслоение ландшафта кустами и углами позволяет

проглядывать и дает ощущение глубины и разнообразия. Ривкин упомянул

несколько других качеств наружных комнат, которые интригуют детей,

в том числе: места, которые воздействуют на чувства через текстуры, звуки, ароматные

запахи растительности и природных элементов; новизна и непредсказуемость;

необычность и несоответствие; и удивление и открытие. Хотя Ривкин

не относилась исключительно к природным ландшафтам, она делала упор на сложные и разнообразные

игровые среды.

Мур и Вонг (1997) описали превращение двора из асфальтового квадрата

в экологический сад с естественной обстановкой. Восприятие

детей двора после перестройки включало в себя разнообразие, богатство, родное место,

заботу о природе и более дружелюбную атмосферу. Интервью с детьми 5

и 20 лет спустя выявили воспоминания об увлечении двором и

сложностью его растений и животных.Они часто вспоминали элементы ландшафта,

которые позволяли играть, такие как небольшие поляны, мост через

ручей, ступеньки в пруду, все кусты и деревья, по которым можно было забраться.

Дети, проводившие время во дворе окружающей среды, проявляли большую осведомленность об окружающей среде, посещали природные

мероприятия, проявляли больше изобретательности в своих играх и активизировали свои

фантазийные игры, используя предметы, которые легко

были доступны из окружающей среды. Они также стали более интерактивными с окружающей средой

за пределами школы.

Влияние окружающей среды на развитие и обучение

Экологический подход к развитию подчеркивает взаимосвязь между

индивидуумом и окружающей средой (Haywood 1993). Одна экологическая точка зрения

— это теория динамических систем, которая делает упор на процесс, а не на продукт или

иерархически структурированные планы. Он ставит нервное созревание на один уровень

с другими структурами и процессами, которые взаимодействуют, чтобы способствовать моторному развитию

(Thelen 1992).Взаимодействующие системы включают мышечно-скелетные компоненты,

сенсорные системы и центральные сенсомоторные интегративные механизмы. Это со-

Могут ли городское планирование и наука об обучении работать вместе, чтобы помочь детям?

В Соединенных Штатах дети из общин с ограниченными ресурсами регулярно ходят в школу, отставая от своих сверстников в языковом развитии, готовности к чтению и пространственных навыках. Этот дефицит предопределяет более позднее знание математики и словарного запаса и может сохраняться на протяжении всей жизни, влияя на все, от профессиональных достижений до результатов в отношении здоровья.Чтобы устранить эти пробелы, политики в основном сосредоточили свое внимание на школьном обучении как на великом уравнивающем факторе. Тем не менее, дети в западных странах проводят в школе только 20 процентов своего бодрствования, а в остальные 80 процентов мало внимания уделяется тому, чтобы помочь детям участвовать в формирующем опыте. Кроме того, к 2050 году более 70 процентов детей в мире будут жить в городах. Как ученые-эволюционисты, градостроители, архитекторы и педагоги могут объединиться, чтобы решить проблему «остальных 80 процентов» часов бодрствования детей в местах, где проживает большинство детей, на благо их развития?

Одним из ответов является инициатива Learning Landscapes, которая объединяет науку об обучении с возрождением городов для создания тщательно спланированных игр, ориентированных на результаты обучения, особенно для детей и семей из малообеспеченных сообществ. Игровое обучение, широкий педагогический подход, включающий игровые методы, ориентированные на детей, обеспечивает уникальный способ стимулировать обучение и взаимодействие органически в искусственно созданной среде. Learning Landscapes извлекает выгоду из глобального импульса к созданию мест и ставит пользовательский опыт на первое место при проектировании общественных пространств. Эта инициатива уже продемонстрировала эффективность в рамках нескольких хорошо задокументированных проектов. Вечеринка Ultimate Block собрала более 50 000 человек в Центральном парке, чтобы принять участие в обучающих мероприятиях в игровой форме.Supermarket Speak сделал продуктовые магазины точками взаимодействия воспитателя и ребенка, просто добавив таблички с подсказками взаимодействия в повседневную «запертую» среду. Urban Thinkscape превратил автобусную остановку и прилегающий участок в центр игрового обучения, пока семьи ждут общественный транспорт. Наконец, Parkopolis — это настольная игра для людей в натуральную величину, которая развивает STEM (наука, технологии, инженерия и математика) и навыки мышления в общественных местах.